НАТО готове допомогти Україні подолати наслідки повені – речник Альянсу

 

 

«Стосовно нинішньої ситуації, то ми, звісно, співчуваємо українському народу, адже це велике стихійне лихо. Український уряд звернувся до спеціалізованого центру НАТО і зараз ми обговорюємо конкретні типи допомоги, які потребуватиме Україна», – сказав речник НАТО.

Серед можливої допомоги, серед іншого, можуть бути спеціальне обладнання, ліки і харчі.

Раніше Північноатлантичний альянс вже допомагав Україні долати наслідки стихійних лих. Так, зокрема, у 2001 році після повені на Закарпатті фахівці Альянсу підготували для українського уряду рекомендації як попереджати повені і долати їхні наслідки.

Продовження на цю ж тему:

Чи використає Київ рекомендації НАТО із запобігання і подолання наслідків повеней? 

31.07.2008

Київ – Опоненти уряду закидають, що розмаху і наслідкам повені можна було запобігти. Справді, в Україні є спеціальні протипаводкові програми. Ба більше, ще 7 років тому українська влада звернулася за допомогою до НАТО і отримала рекомендації – як діяти в ситуації, яку нині переживає Західна Україна. Це був найбільший цивільний проект НАТО в Україні.

Як провести повітряну розвідку, завчасно оповістити населення про майбутній наступ «великої води», зрештою як евакуювати потерпілих і очищувати забруднену воду? Практичні рекомендації – як це робити фахівці НАТО розробили і передали Україні 2001 року, після великої повені на Закарпатті.

У рамках пілотного проекту фахівці НАТО тоді відвідали українські станції гідрологічного та метеорологічного спостереження, що на Закарпатті на річці Тиса. І теж виробили рекомендації – як зробити їх ефективнішими, застосовуючи сучасні технології. Крім цього, спеціалісти НАТО оцінили регіональну систему контролю та прогнозування повеней, яку спільно використовують Угорщина, Словаччина та Україна, щоб допомогти як зробити її дієвішою.

Чи використовують в Україні нині ці рекомендації НАТО – невідомо. Принаймні, про них нічого не змогли розповісти Радіо Свобода в Міністерстві з надзвичайних ситуацій.

«Влада в Україні не має інституційної пам’яті»

Можливо тому, що влада в Україні не має інституційної пам’яті, каже Радіо Свобода Вадим Гречанінов, Президент Атлантичної Ради України.

«Я просто думаю, що вони (рекомендації) не використовувалися. Бо влада часто змінюється. І одна команда одне розуміє, інша – інше. Скільки у нас Кабінетів Міністрів з того часу змінилося?!? Регіональне керівництво дуже часто змінється. За чергової зміни – змінюється і склад людей, і гроші плануються по-іншому. Я там бував, у Закарпатті, кілька разів, коли ми розглядали питання безпеки з країнами-сусідами. І бачив, як при зміні влади все змінюється, змінюють погляди на питання. Отак вони і залишилися у більшості обіцянками. Влада не працює у цьому напрямку», – зазначив Вадим Гречанінов.

Те, що в Україні призабули рекомендації НАТО як долати наслідки повеней не дивує директора Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка.

«Це частина ширшої проблеми: спроможності як організаційної структури використовувати передові розробки. І це стосується не лише НАТО. Хоча ми пам’ятаємо, що у 90-ті роки НАТО дуже допомагало у подоланні стихійних лих. Тим більше такі методичні розробки фахівців дуже корисні. У цілому йдеться про функціональну спроможність у даному випадку МНС виконувати свої функції. Тому що переважно воно діє тоді, коли відбувається якесь лихо. Але якщо ми подивимося на статистику використання тих коштів, які передбачені у бюджеті на створення інфраструктури запобігання повторенню таких лих, то бачимо, щороку ці гроші не довикористовуються», – зауважив директор Інституту Євроатлантичного співробітництва.

І ще, наголошують експерти, НАТО стало зручною темою для українських політиків, але у вузькому розумінні. Політики легко дискутують про ПДЧ, але навряд чи зацікавляться такою політично «негучною» темою, як реалізація рекомендацій НАТО про запобігання повеней.

Експерти НАТО ще кілька років тому радили, як модернізувати систему попередження повеней в Україні

У грудні 1997 року Україна та НАТО підписали Меморандум про Взаєморозуміння у галузі планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру та готовності до катастроф, таким чином засвідчивши, що цей напрям співпраці є одним з найбільш пріоритетних. У Меморандумі йдеться: "Співпраця між сторонами буде насамперед спрямована на обмін інформацією, експертними знаннями та досвідом шляхом організації семінарів, практичних занять та пілотних проектів у галузі оцінки ризиків, запобігання катастрофам, вдосконалення регіонального потенціалу у галузі ліквідації наслідків катастроф та планування з метою розробки картографічної системи відображення природних небезпек з метою моделювання оцінки ризиків". Консультації стосовно змісту та масштабів співпраці у цій галузі стали невід'ємною частиною регулярних контактів між Україною та НАТО у рамках загальних програм співробітництва.

Брошуру НАТО "Запобігання повеня в Україні" можна подивитися тут:
http://www.nato.int/docu/flood_ukraine/flood_ukraine_ukr.pdf

Спільний пілотний проект Україна — НАТО щодо готовності до повеней та ліквідації їх наслідків є вагомим прикладом практичних ініціатив у галузі планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру. Цей проект був ухвалений Вищим комітетом НАТО з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру 2 лютого 2001 року. Його основна мета полягає у вдосконаленні системи раннього оповіщення населення стосовно повеней та мінімізації їх наслідків в усьому районі басейну річки Тиси, щоб звести нанівець негативний вплив цього природного явища.

Перший етап проекту мав на меті визначити конкретні недоліки в існуючій системі боротьби з повенями, здійснити оцінку та перевірку відомостей та розробити план робіт у рамках наступного, другого, етапу проекту. НАТО сформувало Спеціальну експертну групу, яка мала на меті укласти оціночний звіт з практичними рекомендаціями щодо можливостей вдосконалення системи прогнозування повеней, а також боротьби з ними та раннього оповіщення населення. Окрім двох виїздів на місце для збору дослідниками необхідної інформації, було здійснено облік наявних ресурсів та проведено попередню оцінку чинних планів та процедур на випадок надзвичайних ситуацій. Було також проведено кілька засідань експертів, під час яких вони мали змогу обмінятися думками та обговорити труднощі, що виникали в процесі запровадження проекту.

У рамках цього етапу проекту було визначено шість основних аспектів, на яких належало зосередити увагу, а саме:

* По-перше, фахівці мали вивчити чинні правові та інституційні засади системи подолання наслідків та реагування на повені в Україні, щоб ліпше пристосувати її до сучасних стандартів із урахуванням новітніх технологій;

* По-друге, треба було вдосконалити загальну систему збору даних та інформації з питань, пов'язаних з повенями, щоб зробити її якомога розвиненішою та завжди готовою для застосування фахівцями з питань боротьби з повенями;

* По-третє, вони мали проаналізувати функціонування неавтоматизованих мереж гідрологічного та метеорологічного спостереження з метою гарантування правильності їх роботи та відповідності стандартам, прийнятим в усьому світі;

* По-четверте, слід було оцінити регіональну систему контролю та прогнозування повеней, яку спільно використовують Угорщина, Словаччина та Україна, а також дослідити можливість поширення цієї системи на інші країни та організації;

* По-п'яте, фахівці мали дати оцінку наявності та ефективності систем подолання наслідків повеней в Україні, зокрема з таких аспектів, як визначення регіонів та груп населення, що найбільш вірогідно можуть постраждати від повеней, засоби оповіщення населення щодо можливих або очікуваних повеней та плани ліквідації їх наслідків;

* І, нарешті, фахівці мали оцінити систему реагування на повені, що існує в Україні, маючи на увазі плани евакуації населення, управління матеріальними та людськими ресурсами, канали передачі інформації тощо, а також їхню відповідність міжнародним стандартам.

У рамках проекту співпрацювали понад сорок фахівців у галузі боротьби з повенями та ліквідації наслідків надзвичайних станів з дванадцяти різних країн. Спеціально створеній експертній групі вдалося розробити комплекс практичних рекомендацій, якими українські колеги мають керуватися, готуючи пропозиції стосовно другого етапу проекту, які будуть згодом представлені міжнародним фінансовим організаціям та установам з питань розвитку. Оціночний звіт віддзеркалює відмінні результати практичної співпраці, яку було розвинуто між країнами — членами НАТО та країнами-партнерами у рамках втілення цієї важливої регіональної ініціативи.

Очікується, що внаслідок проведення другого етапу проекту та у разі успішного запровадження рекомендацій фахівців Спеціальної експертної групи в Україні буде створено потужну систему боротьби з повенями. Фахівці, які плануватимуть та розроблятимуть її, зможуть застосовувати висновки оціночного звіту, щоб встановити в Україні найсучасніші мережі гідрометеорологічного контролю, які забезпечуватимуть супутникову зйомку небезпечних ділянок у режимі реального часу, визначатимуть найбільш уразливі перед повенями райони, а також укладатимуть карти районів, де спостерігається тенденція до зсувів ґрунту. Доступ до цієї інформації буде своєчасно наданий відповідним регіональним та національним керівним структурам для використання з метою розробки нових та вдосконалення існуючих систем подолання наслідків надзвичайних ситуацій, що насамперед допоможе рятувати людські життя та власність у разі повеней у майбутньому.

Американський Меркель: «Не НАТО хоче вступити в Україну, а Україна в НАТО»

Про це в інтерв'ю «Газеті 24»заявив заступник помічника держсекретаря США з питаннях Європи і Євразії Девід Меркель.

«Україна – дуже важлива країна, вона досягла значних успіхів. США готові працювати з Україною, щоби допомогти їй реалізувати поставлені цілі», — відзначив американський чиновник.

«Просування вперед прискорилося якраз останнім часом. У нас твердий намір і далі працювати з українськими колегами над наявними завданнями», — зауважив він.

Крім того, Меркель підкреслив, що не слід віддавати Росії деякі сфери інтересів лише тому, що це її дратує, і що швидше НАТО надасть Україні ПДЧ, то швидше Росія припинить тиск на Київ. «Якщо діяти з позиції: мовляв, необхідно віддати Росії її сферу інтересів і не розвивати відносин з її сусідами, оскільки це дратує Росію, то тоді Москва знатиме, що у неї є важіль впливу. Тоді сфера її інтересів просто дедалі ширшатиме. Водночас поле наших переговорів з Росією дедалі вужчатиме», — вважає представник Держдепу.

«Найважливіше, що у такому разі ми принесемо в жертву не тільки свої інтереси, а й суверенні права й устремління України. Україна є суб'єктом цих дискусій, а не об'єктом домовленостей між кимсь. США відгукуються на курс уряду і Президента України, які заявили про рух у бік НАТО. Треба пам'ятати: це Україна і Грузія хочуть приєднатися до НАТО, а не НАТО хоче вступити до України. Україні нічого не нав’язується», — додав він.

 

США наполягатимуть на ПДЧ для України в грудні

 

Про це німецькій газеті “Франкфуртер альгемайне” сказав керівник відділу з європейських питань у Державному департаменті США Ден ФРІД.

Він звернув увагу на відсутність консенсусу щодо питання вступу до НАТО в Україні, на чому наголошує уряд Німеччини. “Але це не перешкода для ПДЧ, тому що тут не йдеться про членство”, — цитує газета американського дипломата. За словами Д.ФРІДА, ПДЧ не означає ані швидкого, ані автоматичного членства в НАТО.

Разом з тим, Д.ФРІД висловив сумнів у ефективності позиції Німеччини, яка значною мірою сприяла тому, що Україна і Грузія через свої внутрішні проблеми не отримали запрошення до ПДЧ на Бухарестському самміті НАТО у квітні.

 

Російський адмірал: співпраця з НАТО — важливий елемент нацбезпеки

 

Про це в інтерв`ю газеті «Красная звезда» (номер за 26 липня 2008 р.) заявив головнокомандувач Військово-морського флоту РФ адмірал Володимир ВИСОЦЬКИЙ.

«Вже довгий час триває інтеграція Військово-морського флоту Росії в систему забезпечення міжнародної безпеки на морі. Ми пройшли довгий шлях від початку офіційних відносин між Росією та НАТО – приєднання до Північноатлантичної ради співпраці 1991 року, заснування Ради Росія –НАТО 2002 року, проведення багатонаціональних навчань з відпрацювання спільних дій на морі у разі ліквідації наслідків катастроф – до спільної участі кораблів Чорноморського флоту з кораблями країн НАТО в контртерористичних операціях «Чорноморська гармонія» в Чорному морі і «Активні зусилля» в Середземному морі», – сказав В.ВИСОЦЬКИЙ.

Він наголосив, що як найбільш значущі РФ розглядає заходи, спрямовані на «вдосконалення оперативної сумісності військово-морського флоту Росії з об`єднаними військово-морськими силами (ОВМС) НАТО».

«2007 року сторожовий корабель «Ладний» Чорноморського флоту РФ уже брав участь в операції «Активні зусилля» і, за оцінкою НАТО, поставлені завдання виконав успішно. У серпні-вересні цього року цей корабель знову виконуватиме завдання в цій операції», — повідомив адмірал.

Кажучи про підвищення оперативної сумісності Військово-морського флоту Росії та ОВМС НАТО, В.ВИСОЦЬКИЙ повідомив, що сторони відпрацьовують безліч різних методів і прийомів взаємодії сил. «Основними формами участі ВМФ Росії в цих заходах є участь у спільних антитерористичних операціях, проведення спільних навчань і тренувань, виконання візитів і ділових заходів кораблів і судів у порти держав — членів НАТО, прийом кораблів ВМС країн НАТО у своїх портах, участь у спільних робочих зустрічах і конференціях, навчання російських офіцерів із залученням мобільних груп НАТО з навчання і підготовки та мовна підготовка», — сказав він.

Він також наголосив цінність того досвіду, який Військово-морський флот Росії здобуває від співпраці з НАТО. Досвід, який «ми здобуваємо, не може бути марним, оскільки в епоху глобалізації, загрози Росії, як і всім іншим, необхідно ліквідовувати в місцях їх зародження, а не у власних меж», – зазначив В.ВИСОЦЬКИЙ.

«Виходячи з цього, ми просто зобов`язані брати участь у багатонаціональних місіях за межами своєї території. Вважаю, наші спільні зусилля будуть і надалі сприяти зміцненню довіри між Росією і НАТО, а також підвищенню рівня оперативної сумісності наших флотів під час підготовки та виконання міжнародних заходів на морі, пов`язаних з протидією спільним загрозам, серед яких, передусім, – тероризм і організована транснаціональна злочинність», — підсумував адмірал.

4 червня 2008 року Державна дума Російської Федерації запропонувала в разі приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) або форсування вступу України до Альянсу вважати це її одностороннім виходом з Договору про дружбу, співпрацю і партнерство та розглянути питання про вихід з нього Росії.

Чорноморський флот Росії активно співпрацює з НАТО

Російський військовий корабель «Ладний» у Севастопольській бухті

21.07.2008
У складі натовської військово-морської групи, що зайшла до Новоросійська у вихідні, плавбаза «Мозель» ВМС Німеччини, морський тральник «Европі» ВМС Греції та морський тральник «Ердемлі» ВМС Туреччини. Як повідомила флотська Служба інформації і громадських зв’язків, командир загону кораблів НАТО капітан 2 рангу Айке Таммен (ВМС ФРН) подякував міській владі і командуванню бази за теплий прийом, відзначивши, що німецькі військові моряки вперше зайшли до Новоросійська. За офіційною інформацією, цей візит пройшов згідно з Планом військово-морської співпраці Ради Росія-НАТО на 2008 рік.

Майбутня участь сторожового корабля Чорноморського флоту Росії «Ладний» у бойовій операції Північноатлантичного альянсу «Активні зусилля» – окрема сторінка російсько-натовської співпраці. За повідомленням офіційного сайту Міністерства оборони Росії, рішення про участь у цій операції російських бойових кораблів ухвалив уряд Російської Федерації. А технічні питання визначені спеціальним Меморандумом, укладеним командувачем Чорноморського флоту Росії і командувачем морського компоненту Об’єднаних Збройних Сил НАТО «Південь».

Росія приєдналася до операції НАТО «Активні зусилля» у 2005 році

Зараз ще тривають тренування екіпажу «Ладного», але вже відомо, що росіяни у східній частині Середземного моря діятимуть разом із турецьким фрегатом. Всі дані про судна, за якими вестиметься спостереження, російські моряки передаватимуть через системи зв’язку турецького корабля до морського штабу ОЗС НАТО «Південь». Водночас, доглядові та інші силові дії проводитимуть лише за командою натовського штабу в Неаполі.

Крім сторожовика «Ладний», в операції «Активні зусилля» будуть задіяні танкер Чорноморського флоту «Іман» і рятувальний буксир, які зараз перебувають у Пункті технічного базування російського флоту в сирійському порту Тартус.

Після показового бою. Морська піхота ЧФ Росії у Севастополі

Антитерористична операція НАТО в Середземному морі «Активні зусилля» розпочалася після терактів у США 11 вересня 2001 року. Тоді на практиці було застосоване положення Статті 5 Вашингтонського договору. На прохання США, Північноатлантичний альянс погодився на проведення у Середземному морі антитерористичної операції, практична фаза якої розпочалася 6 жовтня 2001 року. Мета операції – боротьба з тероризмом у межах Середземномор’я шляхом запобігання нелегальним перевезенням морем зброї й боєприпасів, протидії незаконним переміщенням людей та іншій незаконній діяльності з використанням цивільних суден. Основні завдання – патрулювання та контроль за переміщенням кораблів у зоні проведення операції.

2005 року Російська Федерація стала першою і тривалий час єдиною з країн-нечленів НАТО, яка приєдналася до «Активних зусиль». Лише з минулого року у цій операції беруть участь і українські кораблі.

Москва не афішує свою співпрацю з НАТО, але критикує Київ

Місцеві експерти звертають увагу на те, що на території Криму командування Чорноморського флоту Росії не афішує свою активну співпрацю з НАТО, водночас, критикуючи через власні інформаційні ресурси – телевізійну студію «Отраженіє» і щоденну газету «Флаг Родіни» – співпрацю з Альянсом України та її флоту.

Обидві інформаційні структури оприлюднили заяву Міністерства закордонних справ Росії про те, що саме з «політичних мотивів» Чорноморський флот Російської Федерації відмовився від участі в американсько-українських військово-морських навчаннях «Сі Бриз-2008», які проходять на півдні України в дусі програми Північноатлантичного альянсу «Партнерство задля миру».

Водночас, ні флотська газета, ні телебачення не згадали, що того ж 21 липня у Баренцевому морі розпочалися російсько-американські військово-морські навчання «Північний орел-2008» за участю кораблів ВМС ще однієї натовської країни – Норвегії.

(Сімферополь – Київ – Прага)

Україна повинна зосередитися на набутті членства в НАТО – німецький аналітик

 

22.07.2008

– Перед візитом канцлера Німеччини Анґели Меркель до Києва газета Frankfurter Allgemeine Zeitung написала, що після бухарестського саміту НАТО в Україні її зустрічають, як «перешкоду на шляху на Захід». Пане Сімон, чи вдалося Меркель змінити такі настрої серед українських політиків?

– На мою думку, це було дещо одностороннє твердження говорити, що Меркель є перешкодою на шляху України на Захід. Сумніви стосовно швидкого прийняття України до НАТО розділяють також інші країни в Європі. Але Меркель відвідала Київ – і це є ознакою того, що в Берліні не забули про Україну. Приємно також те, що та сама газета Frankfurter Allgemeine Zeitung, про яку ви говорили, але вже в сьогоднішньому випуску винесла візит Міркель до України на титульну сторінку. Отже, завдяки цьому візиту Україна знову опиналася в Німеччині в центрі уваги громадськості.

– У Києві Меркель говорила про нову Угоду з ЄС про асоціацію, але вона й надалі уникає говорити про надання Україні перспективи повноправного членства в Євросоюзі. Виходить, що німецький канцлер все ж таки гальмує просування України в західному напрямку?

– Я вважаю, що в цьому основоположному питанні, яке стосується приєднання України до ЄС, нічого не змінилося. Меркель повторила те, про що вже впродовж років говорять у Брюсселі та інших європейських столицях. Якщо нова угода про поглиблене партнерство називатиметься угодою про асоціацію, то це ще зовсім не свідчить про готовність ЄС у майбутньому прийняти до своїх лав Україну. У цьому, власне, й полягає різниця між колишніми угодами про асоційоване членство й тим, про що говорять сьогодні. Раніше такі угоди завжди передували початку переговорів про членство. У випадку з Україною цього не буде. Як на мене, то це дуже прикро. Але тут не слід всю вину покладати на Анґелу Меркель, оскільки такою є позиція ЄС упродовж останніх років. Це означає, що навіть у випадку виконання Україною так званих «копенгагенських критеріїв» вона не зможе автоматично претендувати на членство в ЄС.

– Тобто, що не роби, але членства в Євросоюзі все одно не отримаєте?

– Але нам не можна зараз битися  головою об стінку. Це теж не допоможе. Членство в ЄС – це довгостроковий проект, який розрахований уже на післязавтра. Зараз важливо наголошувати на позитивних зрушеннях, а не лише скаржитися і наполягати на речах, які не можливо досягти. Що стосується НАТО, то членство в цій організації є більш реалістичним. Я переконаний, що в наступні роки конкретна політика рухатиметься в цьому напрямку. І коли Україна стане членом НАТО, тоді значно кращими будуть передумови для ще більшого зближення з ЄС. У співпраці між Євросоюзом і Україною сьогодні й завтра слід зосередити свою увагу на більш реалістичних речах. І тут відкривається досить широке поле для діяльності.

– Але ж саме Німеччина виступає проти швидкого набуття Україною членства в НАТО, посилаючись серед іншого на те, що в самій Україні бракує достатньої підтримки такого кроку з боку населення. Можливо, доцільним було б усе ж таки зосередитися саме на Євросоюзі, а не на НАТО, щоб уникнути загрози внутрішнього розколу України й ускладнення відносин із Росією?

– Теоретично можна було б піти й таким шляхом, але на практиці  це не можливо. Українське керівництво заявляє про намір провести референдум перед вступом до НАТО. Іншими словами, Україна приєднається до НАТО тільки в тому разі, якщо людей в Україні вдасться переконати, що цей крок служить їхнім інтересам. Отже, зараз слід активніше пояснювати на сході й півдні України, що таке НАТО. Якщо я правильно розумію, то сьогоднішнє українське керівництво дотримується думки, що безпека України може бути гарантована тільки в НАТО. І чим більше Росія зі своєю риторикою виступає проти такого кроку, тим більше в українському керівництві зміцнюється переконання, що треба приєднуватися до НАТО. Крім того, не слід забувати, що всі нові члени ЄС спочатку приєдналися саме до НАТО, а вже потім до Євросоюзу. Звичайно, тут нема якогось правила, що треба діяти за такою схемою. Але, очевидно, набути членство в Альянсі простіше, ніж стати членом Європейського Союзу.

– Пане Сімон, як на вашу думку, чи допоможе зближення України з ЄС і НАТО примирити також українських політиків між собою?

– Думаю, що так. Багато хто схильний вважати, що помаранчеві політики виступають за західну інтеграцію, а Партія регіонів – проти. Але ж це зовсім не так. Давайте згадаємо про те, що першим українським політиком, який оголосив членство в НАТО своєю стратегічною метою був Кучма. 2002 року він у доктрині визначив таку мету. Зараз про це трохи забули, але я переконаний, що також у Партії регіонів чимало таких, хто не виступає принципово проти членства в НАТО. Що ж стосується ЄС, то в Партії регіонів можна знайти багато позитивних емоцій на користь західної інтеграції. Українські олігархи не можуть виступати проти західної інтеграції, якщо взяти до уваги, що їхній бізнес при цьому процвітатиме. На мою думку, в довгостроковій перспективі Україна має непогані шанси знайти позитивний внутрішньополітичний консенсус стосовно її західної інтеграції. Україна не має іншої альтернативи. Інтеграцію ж із Росією ми вже мали. Самостійна Україна може існувати тільки за межами цієї імперії, до якої вона належала впродовж століть.

(Прага – Київ)

Меркель: одного дня Україна стане членом НАТО

 

Як передає кореспондент УНІАН, зокрема, вона повідомила, що «німецька сторона запропонувала Україні допомогу у виконанні дорожньої карти щодо ПДЧ».

Вона відзначила, що Німеччина, як і інші країни НАТО, вноситиме свій вклад у виконання Україною Плану дій.

А.МЕРКЕЛЬ також запропонувала, щоб Міністерство закордонних справ України розробило «навігаційний план на допомогу Україні в русі до НАТО».

А.МЕРКЕЛЬ пояснила, що так званий навігаційний план пов'язаний з технічними, військовими питаннями. «Йдеться про питання, які лежать в інтересах країн-членів НАТО і України, тут не йдеться про якісь права вето, не йдеться про якісь штучні обмеження, і для мене дуже важливо, щоб дискусія продовжувалась саме на цій основі», — сказала А.МЕРКЕЛЬ, додавши, що ця дискусія має будуватись на тому, що «одного дня Україна стане членом НАТО».

 

Росія не зможе вплинути на вступ України в НАТО


 Про це Ш.МАККОРМАК заявив 16 липня на брифінгу в Державному департаменті США, коментуючи Концепцію зовнішньої політики Росії, затверджену главою Російської держави Дмитром МЕДВЕДЄВИМ. (Стенограма брифінгу розміщена на офіційному сайті Державного департаменту США - УНІАН).

«На саміті НАТО в Бухаресті достатньо чітко прозвучала позиція Президента США БУША про можливе членство України та Грузії. Це була дуже сильна заява. Ми, як і інші країни НАТО, проводимо дуже тісні консультації з Росією в рамках ради Росія-НАТО. Але в Росії немає права голосу. Це буде позиція країн-членів НАТО, коли ухвалюватиметься рішення про надання статусу члена будь-якій з держав», — сказав Ш.МАККОРМАК.

Як повідомляв УНІАН, президент Росії Д.МЕДВЕДЄВ затвердив Концепцію зовнішньої політики Російської Федерації, одним з положень якої зафіксовано негативне ставлення до планів розширення НАТО за рахунок надання членства в цій організації Україні та Грузії.

У Концепції наголошується, що в міжнародному ситуації, разом з позитивною тенденцією — зміцненням позицій Російської Федерації на міжнародній арені, з’явилися й негативні тенденції, які потрібно враховувати у здійсненні зовнішньополітичного курсу Росії на конкретних напрямах.

Зокрема, Росія, реально оцінюючи роль НАТО, виходить з важливості поступального розвитку взаємодії у форматі Ради Росія-НАТО на користь забезпечення передбачуваності та стабільності в Євро-Атлантичному регіоні, максимального використання потенціалу політичного діалогу та практичної співпраці у вирішенні питань, що стосуються реагування на загальні загрози, — тероризм, поширення зброї масового знищення, регіональні кризи, наркоторгівля, природні та техногенні катастрофи.

У документі сказано, що Росія будуватиме відносини з НАТО з урахуванням ступеня готовності альянсу до рівноправного партнерства, неухильного дотримання принципів і норм міжнародного права, виконання всіма його членами взятого на себе в рамках Ради Росія-НАТО зобов`язання не забезпечувати свою безпеку за рахунок безпеки Російської Федерації, а також зобов`язань щодо військової стриманості.

Також наголошується, що Росія зберігає негативне ставлення до розширення НАТО, зокрема до планів прийому в члени альянсу України та Грузії, а також до наближення військової інфраструктури НАТО до російських кордонів загалом, що порушує принцип рівної безпеки, зумовлює появу нових розмежувальних ліній в Європі і суперечить завданням підвищення ефективності спільної роботи з пошуку відповідей на реальні виклики сучасності.

«Руслани» й НАТО

 

Об'єднаний флот українських і російських важких транспортних Ан-124-100 "Руслан" вантажопідйомністю 120 тонн продовжить виконання стратегічних перевезень у рамках програми НАТО SALIS (Strategic Airlift Interim Solution) на користь 18 країн Альянсу і ЄС.

Ruslan

Як повідомив агентство "Інтерфакс-Україна" в ході міжнародного авіакосмічного салону Фарнборо-2008 (Великобританія) генеральний директор Ruslan International Валерій Габріель, за підсумками  переговорів у квітні-травні з агентством матеріально-технічного постачання при НАТО NAMSA (NATO Maintenance & Supply Agency ) досягнута домовленість про пролонгацію укладеного в кінці 2005 року контракту на використання українських і російських "Русланів" в рамках SALIS.

"Підписання пролонгованого контракту намічене на осінь: ми плануємо зробити це до листопада. На даному етапі він пролонгується ще на два роки", — уточнив гендиректор. За його словами, відповідно до умов контракту, як і раніше, два літаки Ан-124-100 постійно базуються в Німеччині, в лейпцігському аеропорту, ще 4 машини надаються замовникові на вимогу.

За даними компанії, з січня 2006 року в рамках програми SALIS об'єднаним флотом виконано 687 рейсів, наліт — 6,5 тисяч льотних годин, перевезено більше 306 тисяч тонн вантажів. Основні країни призначення — Афганістан, Конго, Чад, Джібуті.

Провідними світовими операторами "Руслана" сьогодні виступають російська "Волга-Дніпро" і українська "Авіалінії Антонова", які в кінці 2005 року підписали з агентством матеріально-технічного постачання при НАТО NAMSA (NATO Maintenance & Supply Agency ) 3-річний, з правом пролонгації, контракт об'ємом 600 мільйонів євро на перевезення вантажів на користь НАТО і ЄС. Контракт підписаний за підсумками перемоги в тендері НАТО, умови якого передбачали забезпечення стратегічних перевезень Альянсу на період до 2012 року — до початку експлуатації нового європейського транспортного А400М.

Відновлення серійного виробництва модернізованого "Руслана" вантажопідйомністю 150 тонн- Ан-124-100М-150 — заплановано на 2012 рік у широкій російсько-українській кооперації. Сертифікована Міждержавним авіаційним комітетом (МАК, РФ) в червні 2007 року нова версія транспортника відповідає вимогам Євроконтролю по зональній навігації P-RNAV, а також по вимогам точності літаководіння P-RNP-1. Вже почата підготовка до валідації (схваленню) сертифікату Європейським агентством авіаційної безпеки (ЕАSA).

Маркетинговим агентом українського і російського операторів виступає створена партнерами в 2006 році Ruslan International Ltd (RI, Стенсед, Великобританія).

В даний час RI контролює 35% світового ринку перевезень надважких і великогабаритних вантажів, частка Ruslan SALIS GMBH (RS, Лейпциг, Німеччина) — 11%.