proNATO

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський (Radoslaw Sikorski) заявив 26 січня, що не боротиметься за посаду генерального секретаря НАТО, повідомляє сайт польського телеканалу tvn24.pl

"Я не є кандидатом на посаду Генерального секретаря НАТО", - зазначив Сікорський, проте при цьому додав, що новим генсеком НАТО все-таки повинен стати представник Центральної Європи.

Раніше європейські ЗМІ неодноразово називали 45-річного Сікорського найбільш ймовірним наступником нинішнього генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера, термін повноважень якого закінчується 31 липня. Ще одним кандидатом на місце генсека Альянсу преса називала чинного прем`єр-міністра Данії Андерса Фог Расмуссена, якого, за деякими даними, підтримує Франція.

Проте данський прем'єр-міністр може не кандидувати на дану посаду тому що Данія, вірогідно, пропонуватиме його кандидатуру на посаду Верховного представника Євросоюзу із закордонних справ. Для цього доведеться дочекатися чинності Лісабонського договору. Анонімне джерело в данському уряді вважає, що Расмуссен до того як перейти до праці на міжнародному рівні відбуде ще один термін на посаді прем'єр-міністра Данії.

Рішення про те, хто стане новим генеральним секретарем НАТО ухвалюватиметься самміті з нагоди 60-річчя підписання Вашингтонського Договору. Поляки вважають, що кандидатура Сікорського символічно об'єднала б континент, раніше розділений в результаті "холодної війни". Однак кандидатура Сікорського була б напевно негативно зустрінута Кремлем, оскільки Польща там вважається антиросійською. Дуже важко було б отримати згоду на кандидатуру поляка й таких країн як Франція й Німеччина, особливо вразливих щодо ведення справ з Росією...

На думку "The Economist", зручнішим для Кремля кандидатом буде глава болгарської дипломатії, Соломон Пассі. Але у цього політика відсутня адекватна для обрання підтримка. Тижневик вважає також малоймовірним обрання двох американських кандидатів  (Peter McKay та John Manley), оскільки НАТО зараз потребує зменшення протиріч між європейськими та американськими членами Альянсу, чому сприятиме обрання саме європейського кандидата.

Французька кандидатура була б підтвердженням повернення цієї важливої країни у військові структури НАТО, але тоді Франція б могла грати роль і головного гальма альянсу. 

Певним виходом із ситуації, що склалася, могло б бути обрання якогось проамериканського кандидата з Німеччини. Кого саме поки невідомо. Адже й нинішній генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер також був повністю невідомим до того, як він був призначений.

джерела: dziennik.pl, tok.fm, economist.com, rp.pl