Сенатор Лугар лобіює інтереси України

Р.Лугар наголосив, що лідери України та Грузії висловили чітке бажання вступити в НАТО, і що обидві країни зробили значний поступ на шляху наближення своїх країн до стандартів НАТО. Водночас американський сенатор висловив упевненість, що Президенти Віктор Ющенко і Михайло Саакашвілі свідомі того, що членство їхніх країн у НАТО неможливе без підтримки електоратів обох країн.
Р.Лугар нагадав, що у Грузії 76,22% виборців підтримали членство їхньої країни в НАТО на референдумі. Українські лідери вказали на необхідність проведення в майбутньому всенаціонального плебісциту з приводу цього питання, зазначив у своїй заяві Р.Лугар.
Він додав, що членство в НАТО вимагає відданості та жертовності, які неможливі без підтримки населення. Р.Лугар наголосив, що резолюція здатна послужити потужним сигналом для адміністрації Дж.Буша, союзників Сполучених Штатів у НАТО і народів України та Грузії для підтвердження того, що США готові тісно співпрацювати з обома країнами задля зміцнення миру і безпеки в Європі та Євразії.

Сергій Джердж про ПДЧ

Підписаний Президентом України, Головою Верховної Ради і Прем'єр-міністром України спільний лист до НАТО став важливим етапом у тривалому процесі інтеграції України у європейські та євроатлантичні структури.  

Позитивна відповідь на приєднання України до ПДЧ не лише зміцнить авторитет України на міжнародній арені та підвищить боєздатність її Збройних Сил, а й надасть істотний поштовх системним реформам в Україні, спрямованим на побудову ефективної демократичної держави, сприятиме проведенню судової та економічної реформ, створенню конкурентноздатної економіки, верховенства права, захисту прав людини та формуванню відкритого суспільства. Перш за все ПДЧ не для НАТО, а для України, адже він містить перелік напрямків для реформування, що потрібні нашим громадянам. 

В Україні в своїх бажаннях розвитку держави — і політики, і державні діячі за взірець беруть західні демократії, європейські цінності та досягнення. Коли ми говоримо про розвинуту економіку ми називаємо як приклад Німеччину, Голландію, коли ми обговорюємо вищу освіту, наводимо за приклад університети Великобританії, США, аналізуючи туристичний сервіс, за взірець беремо Іспанію, Італію, але коли всі ці країни об’єднались у спільну безпекову організацію – то вони відразу стали, за словами деяких ретроградів „агресивним ворожим блоком”. Очевидно це не так, тому, що співробітництво з НАТО та членство в НАТО дає можливість отримати своєрідну матрицю, своєрідний зразок для розвитку перш за все внутрішньої ситуації в державі. Адже ПДЧ охоплює не лише оборонні та військові питання, а в більшій мірі питання політичні, економічні, питання ефективності витрачання бюджетних ресурсів, соціальні та правові питання, а також екологію та питання безпеки в широкому значенні. Питання безпеки – це не лише питання відсутності бойових дій, це і питання особистої безпеки, безпеки житла, безпеки робочого місця, зрештою безпеки середовища,  в якому ми проживаємо. 

Водночас співробітництво з НАТО сприяє Україні і в просуванні держави до європейських політико-економічних структур, до ЄС. На перший погляд НАТО і ЄС різні організації і членство в одній з них є необов’язковим для членства в іншій. Однак це лише на наш погляд. Всі країни які набули членства в ЄС в останніх хвилях розширення вже були перед цим членами НАТО. Тому, що в європейській політичній свідомості і ЄС, і НАТО є тими стовпами на яких тримається вся європейська конструкція. І якщо в листі президента, прем’єра та спікера зазначено, що держава усвідомлює себе частиною євроатлантичного безпекового простору, то очевидно, що українці також бажають бачити та усвідомлювати себе частиною європейського політичного та економічного простору. 

Водночас в Україні необхідно здійснювати системну та послідовну роботу по досягненню тих стандартів і орієнтирів, які ми собі ставимо за мету. І насправді незалежно від того, є в нас ПДЧ чи ні, ми повинні змінити стан в державі на краще. Зміцнювати демократичні інституції, добробут та безпеку українського народу. Це головна мета. І сама присутність відповідних угод, листів та документів не замінює власне послідовну роботу і діяльність. Хоча наявність в України ПДЧ буде систематизувати та дисциплінувати чиновників, і це розуміє Ющенко. 

Щодо міжнародної позиції України, то тут перш за все варто згадати те, що Україна бере участь практично у всіх міжнародних миротворчих операціях які відбуваються під патронатом ООН, НАТО та ОБСЄ. Іноді це цілі підрозділи та технічні групи, іноді це окремі офіцери при міжнародних штабах, але все-таки це присутність і участь. Сьогодні за межами України близько 1000 українських військовослужбовців в різних місіях, а в часи найбільшої участі кількість українських миротворців сягала 3000. Україна входить в десятку найбільших контрибуторів безпеки. Але чи є на належному рівні політична і економічна віддача від цієї важливої міжнародної діяльності для України? Оптимальним є не лише участь у діяльності, але і можливість приймати участь у формуванні рішень, випливати на прийняття рішень і досягати таким чином максимального позитивного міжнародного і економічного ефекту для держави. Можливість впливати на прийняття рішення є в повноправних організацій-членів, це стосується і Альянсу. Членство України в НАТО надасть можливість впливати на прийняття рішень, відстоюючи при цьому своє бачення і свої національні інтереси. Очевидно цієї можливості не хочуть ті країни які „стримано” ставляться до потенційного членства України в НАТО. 

У коментарі департаменту інформації та друку МЗС Росії йдеться про те, що зближення України з НАТО не подобається Росії. Російське МЗС визнає за Україною право вибору в питанні вступу до НАТО, але водночас заявляє, що це може ускладнити відносини між країнами. До речі 25 січня 2008 року закінчились спільні навчання 11 країн НАТО і Російської Федерації з протиракетної оборони театру операцій в Німеччині. Адже під егідою Ради НАТО-Росія (РНР) працює Спеціальна робоча група з питань протиракетної оборони театру операцій. Та й про рівень співробітництва Росії з НАТО нам потрібно лише мріяти. Виглядає так, що вони дружать без нас, і Москву це влаштовує. Давайте дружити разом з нами, за нашої участі. Для мене очевидним є те, що Росія бажає, щоб Київ всі свої відносини з Брюсселем вирішував в Москві. Проте ми живемо в ХХІ столітті, світ відкритий і більш справедливий сьогодні. Європейські країни та європейські структури поважають право України на власну позицію, власну політику, власні національні інтереси та зрештою право на саме існування української держави. Важливо також щоб і українська влада працювала на український народ, а не на якийсь інший, та усвідомлювала відповідальність за українських громадян, їхній добробут та формування національної безпеки держави.

емблема Ліги Україна-НАТО

Контакти автора: sdzherdzh@yahoo.com, ua-nato@ukr.net,

+380-67-509-54-76 

 

LATO+UATO= разом будем в NATO:)

Если я правильно понимаю, визит в Украину – один из первых для Вас в качестве министра иностранных дел?

Да, это так. Конечно, я уже побывал в Литве, Эстонии, Швеции, но считаю необходимым посетить и государства, с которыми мы активно сотрудничаем. Украина занимает место в списке наших приоритетных партнеров. К тому же у вас уже сформировано правительство, четко высказавшееся по многим внешнеполитическим вопросам, что дает основания рассчитывать на успешный официальный визит.

Известно, что в Украине сегодня идет достаточно жесткая дискуссия, связанная с подписанием руководством страны письма о готовности присоединиться к Плану действия для достижения членства в НАТО. Что Вы могли бы посоветовать нашим политикам, исходя из латвийского национального опыта в этом вопросе?

Очень хорошо, что по вопросу присоединения к ПДЧ политические лидеры Украины высказались четко. Это дает ясность партнерам вашей страны в ЕС и НАТО, создает предпосылки для реагирования на пожелания. Мы в Латвии знаем, что нужно делать на пути евроинтеграции как внутри страны, так и на внешнеполитической арене. Это и реформирование Вооруженных Сил, и реформы в других сферах государственной жизни. Мы понимаем, что этот процесс не одного дня, Латвия выполняла ПДЧ на протяжении трех лет. Поэтому расцениваем возможное присоединение Украины к ПДЧ положительно, особенно в вопросе мобилизации финансовых и людских ресурсов на пути евроатлантической интеграции. Думаю, что украинское руководство не должно останавливаться на достигнутом, ведь свои действия на пути в Альянс оно осуществляет в первую очередь в интересах Украины и ее граждан. Для Латвии в свое время проблема состояла в том, что далеко не все члены НАТО испытывали энтузиазм относительно присоединения к нему балтийских государств. Поэтому мы поставили целью сделать все, чтобы лишить недоброжелателей малейшего повода обвинить нас к неготовности к вступлению в Альянс.

Выходит, ПДЧ сегодня куда больше нужен Киеву, чем Брюсселю?

Я так считаю. Решение украинского руководства было вызвано не пожеланиями Брюсселя, Риги или Вашингтона, а потребностями Украины, ее граждан. Конечно, на данный момент поддержка этого шага украинским населением не слишком высока. В Балтии, кстати, было иначе: в начале 2000-х годов 55-65% населения были за вступление в Альянс, сегодня эта цифра выросла до 70%. Думаю, разъяснение населению необходимости евроатлантической интеграции должно стать одним из приоритетов деятельности лидеров вашей страны. Конечно, я не могу раздавать рецепты, но мы готовы поделиться своим опытом, и об этом я буду говорить в Киеве. Его мы приобрели, не читая теоретические учебники, а проходя через процесс интеграции.

С какими основными проблемами столкнулась Латвия после вступления в НАТО и ЕС, конечно, если такие проблемы вообще были?

В отношении Альянса я крупных проблем не припомню…

повний текст тут: http://www.4post.com.ua/world/68370.html

Тимошенко таки зустрілася зі Схеффером

080129b-004
— Я просто не можу на неї дивитись:)


080129b-001
Welcome to NATO, Ukraine!


080129b-002
Перший зліва — Вадим Кастеллі. Він перекладає "українську англійську" на "фламандську англійську":)


080129b-003
А ми Вас так чекали, мадам Тимошенко, так чекали…


080129b-005
Так ось Ви яка, Юліє Володимирівно! З Вами нам у НАТО буде набагато приємніше.


080129b-006
Я вам просто так не дамся…


080129b-007

Немиря після нахлобучки від шефа шефині


Гіларі Клинтон за Україну в НАТО

«Начиная с самых ранних дней украинской независимости, стратегия Соединенных Штатов всегда была направлена на уважение и поддержку выбора украинского демократического народа в формировании своего будущего. Украина была и остается чрезвычайно важным партнером для Соединенных Штатов, и я с гордостью отношусь к вкладам, сделанным Украиной в нашу общую цель строительства целой, свободной, мирной и состоятельной Европы.

По ее словам, Соединенные штаты всегда одобряли тесные связи между НАТО и Украиной, в том числе создание Совета НАТО-Украина. «Мы всегда настаиваем на политике открытых дверей для Европейских демократий, которые хотят присоединиться к Альянсу. Расширение НАТО не повлияет негативно на государства. НАТО не видит никакой нации в качестве своего врага. Я обязуюсь поддерживать усилия Украины по соответствию критериям "карты" и в итоге членству в Альянсе», — сказала кандидат в президенты США.

«Соединенные штаты активно приветствуют углубление отношений между странами НАТО и Украиной, страной, которая порвала с авторитарным прошлым, и стремится иметь хорошие отношения со всеми своими соседями. Украина заслуживает возможность стремиться получить более важную роль в Евро-атлантическом обществе. С этой целью я обращаюсь к Администрации Буша, чтобы предоставить Украине поддержку, необходимую для завершения вступления в ВТО, — говорит Клинтон. — Как президент я буду гарантировать, что Соединенные Штаты сделают все возможное, чтобы помочь Украине осуществить эти важные цели».

Чи боїться Тимошенко Схеффера?

З достовірних джерел у Брюсселі стало відомо, що запланована на завтра зустріч Генерального секретаря НАТО Яаапа де Хооп Схеффера з прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко може не відбутися. Принаймні станом на зараз у розпорядку дня на 29 січня Генсек НАТО має заплановану зустріч з керівництвом українського уряду, однак у графі "прізвище" фігурує пробіл!

Схоже на те, що Юлія Володимирівна намагається перекласти цю зустріч на віце-прем'єра Григорія Немирю попри те, що сама знаходиться у Брюсселі й має вільне вікно у власному графіку. За інформацією з європейських столиць від озвученої під час зустрічі зі Схеффером позиції прем'єр-міністра Тимошенко буде значною мірою залежати позиції багатьох країн у питанні надання Україні Плану дій щодо членства, з проханням про яке звернулися керівники української держави.

Уникнення Юлією Володимирівною особистої зустрічі з Генсеком НАТО сприйнматиметься в Альянсі як свідчення непереконливості твердження про єдність позицій та дій усіх гілок української влади у питаннях безеки та як аргумент проти надання Україні ПДЧ.

Схоже на те, що завтрашній день стане тестом на щирість та послідовність дій та намірів прем'єр-міністра у справі євроатлантичної інтеграції України.

До 2020 року Росія стане беззахисною?

Головком Військово-повітряних сил РФ Олександр Зелін вважає, що вже до 2020 року практично вся територія Росії може стати уразливою для засобів повітряно-космічного нападу іноземних держав.

"Аналіз розвитку засобів повітряно-космічного нападу іноземних держав показує, що вже в період до 2020 року відбудуться докорінні зміни, пов`язані з освоєнням повітряно-космічного простору як єдиної сфери збройної боротьби. І саме в цей період на озброєння "основних" іноземних держав надійдуть принципово нові засоби і системи, гіперзвукові і повітряно-космічні літальні апарати, розвідувального плану безпілотні апарати", — сказав головком, виступаючи на конференції в Москві.

За його словами, таким чином відбудеться інтеграція засобів розвідки, зв`язку, навігації і управління в єдину інформаційно-розвідувальну систему,  якісно змінить форми і способи розвідки військ і сил.

"У цих умовах потенційний супротивник дістане можливості завдавати скоординованих в часі і просторі високоточних ударів практично по всіх цілях на території РФ”, — констатував Зелін.

Про користь ПДЧ

В разі приєднання до ПДЧ Україна мала б здійснити низку конкретних кроків, серед яких: скласти звіт про відповідність політики держави принципам демократії і особистої свободи, включаючи верховенство права, захист прав людини, зокрема прав національних меншин, забезпечити ефективність демократичного громадського контролю над збройними силами, а також економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної відповідальності.

Україна отримає максимальне сприяння для розвитку потенціалу її збройних сил, додаткову допомогу в проведенні військового планування, тренінгів та спільних навчань.

Українські фахівці отримають позитивний досвід держав-членів НАТО у формуванні та ефективному використанні оборонних бюджетів, з питань захисту інформації та безпеки особового складу.

Рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО надасть нашій державі значних практичних переваг у вигляді більш відповідальних, прозорих та ефективних дій уряду – і не тільки у сферах безпеки та оборони, а й у внутрішній, зовнішній, економічній та правовій політиці.

Приєднання України до ПДЧ змусить українську владу працювати ефективніше і більше дбати про людей.

Позитивна відповідь та схвалення Північноатлантичною радою – вищим органом Альянсу – приєднання України до ПДЧ надасть істотний поштовх системним реформам в Україні, спрямованим на побудову ефективної демократичної держави, конкурентоспроможної економіки, обороноздатної армії та відкритого суспільства європейського взірця.

При цьому, всі ми свідомі того, що таке рішення стане важливим кроком до входження України в європейський цивілізаційний простір.

Представники українського громадянського суспільства лобіювали питання приєднання до ПДЧ вже кілька років, особливо активно відтоді, як з'явилася перспектива формування уряду демократичної коаліції-2006. Тоді ці сподівання не здійснилися. Керівництво уряду "антикризової коаліції" вирішило "взяти паузу" і змарнувати реальний шанс приєднатися до ПДЧ на Ризькому саміті НАТО в листопаді 2006 року, що значно погіршило клімат довіри між Україною та Північноатлантичним альянсом.

На початку січня нинішнього року понад 200 представників неурядових організацій звернулись до керівництва держави з вимогою інтенсифікувати політику євроатлантичної інтеграції і здійснити кроки, необхідні для отримання ПДЧ.

Нині ми отримали сигнал про те, що чимало зарубіжних неурядових організацій та громадських діячів готові підтримати прагнення України до членства в НАТО. Ми сприятимемо тому, аби мобілізувати зусилля, зокрема й наших зарубіжних партнерів, на переконання урядів країн-членів НАТО ухвалити позитивне рішення щодо приєднання України до ПДЧ на саміті НАТО в Бухаресті в квітні цього року.

В Україні існує консолідована думка експертного середовища, яке однозначно підтримує вступ України до НАТО і усвідомлює ту користь, яку отримає держава, виконуючи свої зобов'язання по виконанню ПДЧ.

Представники неурядових організацій та аналітичних центрів України висловлюють свою підтримку дій Президента, Прем'єр-міністра та Голови Верховної Ради та засвідчують готовність до поглиблення співпраці з органами законодавчої та виконавчої влади, з тим аби посилити політику євроатлантичної інтеграції та реалізувати програму реформ, передбачену Планом дій щодо членства України в НАТО.

Напередодні візиту Глави Уряду до Брюсселя ми готові зустрітися з пані Тимошенко й ґрунтовно викласти всі наші міркування щодо питань безпеки.

Водночас ми хотіли би заспокоїти ту частину суспільства, яка через радянські стереотипи чи низьку поінформованість у питанні євроатлантичної інтеграції не підтримує ідею приєднання України до НАТО, попри те, що до Альянсу вже вступили практично всі сусіди України. Приєднання до ПДЧ не означає вступу до НАТО, рівно як і виконання Плану не гарантує прийому до цієї системи колективної безпеки. Крім того, в листі до Альянсу Президент, Прем єр та Голова Верховної Ради взяли на себе зобов язання при прийнятті рішення про вступ провести референдум.

Нарешті, ми звертаємося до лідера Партії Регіонів Віктора Януковича виявити послідовність та підтримати приєднання України до ПДЧ, або принаймні не перешкоджати цьому процесові. Ми сподіваємось що опозиція і її лідер приєднаються до роз'яснювальної роботи щодо переваг вступу до Організації Північно-Атлантичного договору та шляхів реалізації національних інтересів України.

Адже за активної участі Віктора Януковича як Прем єр-Міністра та фракції Партії Регіонів 2003 року був ухвалений ключовий закон про національну безпеку, який вимагає від теперішнього Уряду рухатися у бік НАТО. Скріпляючи своїм підписом в серпні 2006 року Універсал національної єдності, пан В.Янукович погодився саме з таким порядком дій, який здійснюється зараз: приєднання до ПДЧ, а потім – референдум. Крім того, очолюючи Уряд, Віктор Янукович неодноразово заявляв, що не має стратегічних розбіжностей з Президентом Ющенком щодо євроатлантичної інтеграції, метою якої, як відомо, є вступ до НАТО. Знаходження консенсусу серед українського суспільства та політичної еліти стане одним з вагомих етапів консолідації української держави і задоволення нею прав громадян.

Підписи: Ілько Кучерів, керівник фонду "Демократичні ініціативи", Григорій Перепелиця (Інститут зовнішньої політики при Дипломатичній академії МЗС України), Валерій Чалий (Центр Разумкова), Олександр Сушко (Центр миру, конверсії та зовнішньої політики), Володимир Горбач (Інститут євроатлантичного співробітництва), Сергій Джердж (Ліга Україна – НАТО) та інші.

конкретно про NATO

оtto, членство в ЄС не загрожує Україні, як мінімум до 2021 року. Це чисто технологічно — Фінансові перспективи, що визначають бюджетний план ЄС укладають і схвалюють відразу на 7 років. Зараз діє фінансова перспектива на 2007-20013 рр. Вона передбачає витрати на внутрішні трансформації Євросоюзу, але не на розширення. Наступний буде 2014-2020. Його зверстають вже під нову внутрішню структуру реформованого ЄС. Тож до розширення, незалежно від України, справа може дійти не раніше 2021-22 рр. Це в кращому випадку:) Але для історії це не так вже й багато.
Членство в ЄС і НАТО формально не пов'язані одне з одним. Але члени обох організацій повязані спільними цінностями, ліберально-демократичними у широкому сенсі. З іншого боку, жодна посткомуністична країна не вступила до ЄС без вступу до НАТО. Тому що "європейський рай" охороняється натівцями! ЄС без НАТО просто неможливий, принаймні зараз.

Нарколог, никто не зариться на ваш бюджет:)
Мається наувазі внутрішній, громадський контроль за військовим бюджетом держави! Але якщо ви військовий, то даремно вважаєте військовий бюджет своїм. Його формують платники податків, вони ж і контролюють. Демократичний контроль — це внутрішній контроль самої держави над силовими органами.

VV, якщо без іронії, то Світовий банк не фінансує бюджет НАТО. Уряд США — фінансує, причому найбільше. На порядок більше від усіх інших. Чому? Тому що він фінансує, насамперед, військовий бюджет власної країни! Він зацікавлений це робити, і на відміну від європейських натівців, американські виборці йому це дозволяють і за це голосують!

Артем Божко, если экспертов вы считаете идиотами, значит нужно быть идиотами… Шутка:)
НАТО — это коллективная система безопасности. Смысл в том, чтобы за меньшие деньги получить больше безопасности. Идиотизм, правда? Экономические санкции от России? За что? Вы предполагаэте, что в России одни идиоты?.. Если они на это пойдут — будут выглядеть жалко, а им величие подавай.
Членство в НАТО не обязывает государства размещать у себя иностранные базы, тем более, что это прямо запрещено нашей Конституцией. Тем не менее Россия имеет свои военные базы в Крыму:) Заметьте, что это все без членства в НАТО или Ташкентском пакте.
К тому же, россияне нам не братья. Соседи — да, уважать -да, помогать друг-другу — да, но беспокоится о россиянах больше, чем о самих себе — это слишком, вы не находите?
Лично я против референдума — слишком велик соблазн для манипуляторов извне. Но он уже неизбежен. Его проведут когда большинство граждан будут готовы ответить ТАК! Чтоб вы не сомневались…

Vladu, ціна, яку ми платимо за товар і його отримуємо — це реалія сьогоднішнього дня. Ціна за газ дорожчає на захід (довше плече доставки), а ми — на сході Європи. Крім того, після російського газового шантажу в НАТО заговорили про необхідність колективного забезпечення "енергетичної безпеки" — це новий виклик, не тільки танки чи ракети.

Ego, за мій блог мені ніхто не платить. І пишу я зараз поночі:)
Ви правильно сказади — "насєлєніє". Не нація і навіть не народ, а насєлєніє, яке саме себе усвідомити не може, не те що щось більше. Але вже давно помітно, що насєлєнія стає менше, а нації більше. І я не про демографічний спад, а про світоглядні зрушення — перетоки.

Не бажають вступу України до НАТО перш за все "політичні росіяни", які думають, що це зашкодить Росії. Звичайно, це зашкодить Росії (російській владі — Кремлю) визискувати Україну, зашкодить їй принижувати Україну, зашкодить насміхатися над Україною. Зашкодить заробляти на ремонті радянської військової техніки, яка ще довго буде на озброєнні посткомуністичних країн — членів НАТО. А Україні допоможе перебрати ці замовлення на себе.
Але Росія нам не ворог, а просто конкурент. Аж поки вона не додумається бути ворогом сама собі, як вже бувало в історії. Тому втеча під парасольку безпеки НАТО — це і втеча від Росії також. Від непередбачуваної Росії. Це також моя відповідь і на перше запитання Guenterа.

коротко про NATO

  • Єдина дієва організація колективної безпеки (Назвіть іншу?)
  • рішеня приймаються консенсусом (приклад — Ірак)
  • право країн-учасників самостійно визначати форми та обсяги своєї участі в операціях НАТО (приклад — Афганістан).
  • позитивний вплив підготовки до членства країн Центрально-Східної Європи (приклад Словаччини 1997-2002)
  • практична сходинка до членства в ЄС для усіх посткомуністичних країн (ідентичні цінності, спільний ціннісний простір).
  • демократичний контроль за владою. Базові принципи:
    1. невтручання військових у політичний процес
    2. демократичний контроль за оборонною політикою (визначення чисельності та структури Збройних сил, формування військового бюджету та контроль за його виконанням)
    3. контроль за силовими структурами
    4. контроль за зовнішньою політикою (застосування Збройних сил за межами держави).